максим страшко
Сергій Дзех
Історія одного редактора
Історія одного редактора
"Хороший журналіст має бути безстрашним, оперативним і не лінивим"
Сергій народився 6 лютого 1989 року в Полтаві. Дитинство провів у трьох місцях. Крім Полтави це ще було місто Шостка Сумської області та селище Ланна Карлівського району на Полтавщині.
У Шостку переїхала мати. Туди ж взяла і Сергія дворічного. Там ходив у садок і вчився перші 2 класи школи. У Ланні ж традиційно проводив усе літо в бабусі і дідуся. Навіть якийсь час ходив у тамтешній дитсадок. Але недовго. Місяці два. У Полтаву з Шостки повернулися десь у 1998 році. Хлопця влаштували в 11 школу, "що було логічно, бо сім'я жила в Авіамістечку за пів кілометра до закладу", - говорить Сергій. У Полтавській школі почав вчитися з 3 класу. І так само влітку їздив у Ланну.
"Рибалка, дворовий футбол і перший алкоголь з цікавості років у 12 - це все з Ланни".
Друзі дитинства
Друзів у Сергія було чоловік десять у Шостці. Разом рибалили, грали в ігри на 8-бітних приставках, футбол і звісно "войнушки".
"Вперше курити пробували компанією) таке, стандартне дитинство)" .
"Поки жили у Шостці там мав більше друзів. В основному з однокласників. Хоча був у мене ще один знайомий на 4 роки старший. Не знаю чого він з нами тусувався, але для нашої компанії його цінність була у тому, що міг захистити від сильніших однолітків. Плюс мати завжди пускала гуляти зі старшим. Він за тобою придивиться, казала. Але з Вітею, як і з іншими - шляхи розійшлися, коли переїхали у Полтаву. Більше з ними не бачився. Хоча пару разів списувалися у соцмережах, але то вже не те. У Полтаві була своя компанія, невеличка - людей 6. В основному однокласники. До цих пір з трьома з них підтримую стосунки. А ось з друзями із Ланни складніше. Лише з одним лишилася на зв'язку. Шкода, але про інших мало чого знаю. Хоча влітку з усіма було весело)".
"Вперше курити пробували компанією) таке, стандартне дитинство)" .
"Поки жили у Шостці там мав більше друзів. В основному з однокласників. Хоча був у мене ще один знайомий на 4 роки старший. Не знаю чого він з нами тусувався, але для нашої компанії його цінність була у тому, що міг захистити від сильніших однолітків. Плюс мати завжди пускала гуляти зі старшим. Він за тобою придивиться, казала. Але з Вітею, як і з іншими - шляхи розійшлися, коли переїхали у Полтаву. Більше з ними не бачився. Хоча пару разів списувалися у соцмережах, але то вже не те. У Полтаві була своя компанія, невеличка - людей 6. В основному однокласники. До цих пір з трьома з них підтримую стосунки. А ось з друзями із Ланни складніше. Лише з одним лишилася на зв'язку. Шкода, але про інших мало чого знаю. Хоча влітку з усіма було весело)".
Сергій Дзех vs Кип'ятильник
Років у 8 з майбутнім журналістом трапилася кумедна історія: він переплутав шнури від кип'ятильника і магнітофона. Вийшло так, що обидва предмети лежали біля розетки.
"Мені захотілося послухати касету, але я увімкнув кип'ятильник". Поки хлопець розбирався, чого магнітофон не вмикається - кип' ятильник нагрівся і вибухнув буквально за кілька сантиметрів від руки.
"Якби взяв його у момент вибуху - могло б убити розрядом струму. Пронесло. Але з того часу став боятися кип'ятильників. Ніколи в житті більше ними не користувався".
"Мені захотілося послухати касету, але я увімкнув кип'ятильник". Поки хлопець розбирався, чого магнітофон не вмикається - кип' ятильник нагрівся і вибухнув буквально за кілька сантиметрів від руки.
"Якби взяв його у момент вибуху - могло б убити розрядом струму. Пронесло. Але з того часу став боятися кип'ятильників. Ніколи в житті більше ними не користувався".
Чому вирішив стати журналістом?
"Класі у дев'ятому. В мене виходило гарно у школі писати твори, диктанти. Чомусь тоді і вирішив, що якщо так - значить маю бути журналістом, або письменником)) Зупинився на журналістиці остаточно в останньому класі школи. Тоді читав багато спортивних ЗМІ. І точно вирішив, що маю вже не просто читати, але і пробувати писати".
З чого все починалося?
"2006-го редактор "Села полтавського" Лариса Коба - проводила пару і запропонувала бажаючим спробувати писати у її виданні. Я вирішив спробувати. Начебто непогано вийшло, бо на літні канікули мені запропонували підписати угоду співпраці з видання на 3 місяці, до початку наступного навчального року. Першу зарплату отримав 260 грн. Здавалося, це дуже великі гроші) Потім почався 2 курс і співпрацювати з "Селом полтавських" стало складніше".
Другий крок
"Потім почав писати в газету "Полтавщина спорт" і у видання соціалістичної партії "Трудова Полтавщина" (хоча до соціалістів чи інших партій ніякого відношення не маю і не планую мати. Писав їм в основному спортивні матеріали, чи інтерв'ю). Гроші тоді великі не отримував, може гривень 300 у місяць. Головне для мене було просто друкуватися. 2009-го року редактор Полтавщина Спорт Станіслав Майзус - запропонував працювати на новостворений тоді сайт "Полтавщина". Майзус був назначений інвесторами - редактором цього видання. Я разом з одногрупником Ярославом Кадуком - стали першими журналістами цього сайту. Працювали десь близько року, в університеті вже мали вільний графік. Потім Майзуса звільнили, ми ще трохи поробили там і пішли. Я прийняв це рішення, бо не було ніякої конкретики, щодо того, щоб узяти мене в штат. А довго працювати в підвішеному стані - не хотілося".
"Після сайту " Полтавщина" мені запропонували працювати регіональним кореспондентом сайту ua-football. Почав ходити на всі ігри «Ворскли» і писати про це звіти, робив інтерв'ю з гравцями".
"Газета по-українськи"
"У липні 2010-го мені подзвонив тодішній редактор "Газети по-українськи" в Полтаві - Олександр Луценко. Запропонував мені спробувати себе у всеукраїнському виданні. Сказав, що вийшов на мене через рекомендацію Юрія Ісаєва (познайомився з ним на журналістських тренінгах, які Ісаєв проводив). З того часу я в "Газеті по український". До 2013-го працював журналістом. Потім мене зазначили редактором Полтавського відділення. Через збільшення навантаження - тоді відмовився від роботи на футбольний сайт. У вересні 2015-го отримав запрошення переїхати в головний офіс видання у Києві та очолити там відділ "столиця". Згодився. Тому з осені минулого року я працюю в головному офісі видань "Газета по-українськи", журнал " Країна" та сайт gazeta.ua. У кінці березня очолив відділ "новини". Також курую роботу усіх регіональних відділень компанії. Крім Полтави це ще і Львів, Вінниця, Черкаси".
